ORGAN #2

Великдень схиляється до вечірні зі світлом, яке пом'якшується і водночас посилюється, фільтруючись крізь вітражі та збираючись на поверхнях вівтаря. Повітря все ще зберігає резонанс ранкових святкувань; свічки горять рівним полум'ям, літургійні тканини відбивають теплі мерехтіння, парафіяни чекають. Вступ органу виривається з повнотою та ясністю, компактна маса звуку розширюється крізь неф і змушує сам камінь вібрувати, і вся церква ніби бере участь у спільному проголошенні, радість набуває звукової форми та поширюється з урочистою гордістю. Музика, образ та нюх зливаються в єдине світлове розгортання, яке з глибокою інтенсивністю святкує день усіх днів.